[Главред] У тіні Володимира

[Главред] У тіні Володимира

У тіні Володимира

Тетяна Катриченко, Владислав Мусієнко (ФОТО), «Главред», 27.07.10 // 16:09

Патріарх Кирил радить «знизити градус кипіння»

Під стінами «Українського дому» в Києві - прапори ВО «Свободи» і УНА-УНСО. На вулиці Костельній не поспішаючи йдуть поодинокі віруючі. Перші продовжили театральний сезон п'єсою «Гламурні гастролі кремлівського гебіста», інші - мовчазно долають міліцейські кордони і прямують на Володимирську гірку, де Патріарх Московській і всієї Русі Кирил відслужив молебень.
«Свободівці» і «унсовці» (а ще, представники Української народної партії і Конгресу українських націоналістів - всього з сотню людей) демонструють квиток на потяг для предстоятеля Російської православної церкви до рідної Росії. А після розгортають найбільший – сорокап’ятиметровий - прапор України.
Організатори акції, формально присвяченій 145-й річниці з дня народження Митрополита Української греко-католицької церкви Андрія Шептицького, а фактично - протестам проти приїзду Кирила, ввічливо просять кремезного підполковника посунути кордон хоч би метрів на п'ять. Той так само ввічливо кидає: «Хлопці, не можна». З Костельної до підніжжя «Українського дому» поспішає підкріплення - ще декілька десятків бійців внутрішніх військ замикають кільце з жовто-блакитним стягом всередині. Із замкнутого простору доносяться голоси: «Раби, підніжки, бруд Москви...»

З кожного двору, із-за кожного куща виглядають люди у формі. Схоже, інша частина української столиці на час молебню залишилася без охорони.

Ще більше людей у цивільному. Вони і створюють масовку (зауважте, не ажіотаж) біля входу на Володимирську гірку. Там - суворий контроль. «Відео-, фототехніка є?», - цікавляться на вході. «Ні», - відповідаю. «А що, ви просто так?», - щиро дивується перевіряючий.
Пропускна спроможність трохи більше десятка рамок явно більше, ніж необхідно на 9.40 ранку. Здається, віруючі не дуже квапляться помолитися зі своїм Патріархом. Відразу за рамками - черга чорних машин представницького класу, які ще кілька хвилин тому з шумом мчали бруківкою вгору від Європейської площі. Для них - окрема стоянка, що охороняється. Для всіх тих, хто прийшов вишикуваний «живий» коридор. Співробітники МВС (незвично ввічливо) направляють до місця подій. Просять не затримуватися і не зупинятися. «Або туди або сюди», - протягує один із них.
На Володимирській гірці в тіні величезних лип і каштанів приємна прохолода. Священики сходять вниз до пам'ятника, підмітаючи довгими рясами і без того підметені доріжки. Матушки, виходячи з чорних «Мерседесів», збирають своїх підопічних і ведуть по окремому VIP-коридору із залізних щитів. Для всіх інших - вузька доріжка праворуч. Уздовж неї, як під церквою, просять милостиню. Ті, хто збирають на храми, - мовчки, кому потрібні гроші на лікування - голосять. Мабуть, останнім зібрати вдалося мало, тому під час служби вони «анітрохи не соромлячись» смикали віруючі за рукав.

Уздовж надійного кордону міліції - прибічники московського Патріарха. Масовку створюють СБУшники, одягнені в білі сорочки. Їх видають світлі костюми, поголені обличчя і пильні погляди в натовп.
О 9.55 асфальтовою доріжкою проходить прем'єр-міністр Микола Азаров. За ним - голова Верховної Ради Володимир Литвин. І лише через декілька хвилин на київських схилах з'являються з солідною охороною Кирил і митрополит Володимир. Бабусі в білосніжних хусточках відчайдушно волають: «Кирил - наш патріарх!», «Кирил, ми тебе любимо!» Глава російської церкви в напівповороті голови вдоволено киває. Перед початком молебню з нагоди 1022-ї річниці хрещення Київської Русі патріарх бере з рук дітей голубів і відпускає їх в піднебесся. Білі птахи перелякано розлітаються в різні боки.

«Брати і сестри» у відчайдушних спробах щось побачити топчуться по газону. Правда, траву з нього завчасно вищипали. Від того довкола пахне просто вологою землею. А для тих, кому не вдається побачити, що ж відбувається біля пам'ятника князеві Володимиру, встановлений великий екран. На ньому змінюються картинки, зняті тремтячою рукою оператора. А про те, що машина часу не перенесла нас у російські реалії, нагадують лише жовто-блакитні прапорці на стовпах.

З кожною хвилиною стає все спекотніше. Одна з дівчат, що стоять на сходинках біля самого пам'ятника, непритомніє. Її відводять під руки, а діти у вишиванках і хористи ховаються у тінь пам'ятника князеві Володимиру. Служба продовжується. Люди в натовпі моляться, плачуть і дивляться в небо. Поруч - юнак з фотоапаратом. Мабуть, він супроводжує двох старих священиків. Між короткими фотосесіями молодий чоловік хреститься. У його блакитних очах стільки віри і стільки надії!..
Митрополит Володимир дякує Патріархові за черговий візит до України, за те, що той «підняв дух віруючого і невіруючого народу». Кирил упевнений, що сьогодні, як і за часів Володимира Великого, «вибір Христа не самоочевиден», тому що на сучасну людину діє «неоязчницький світогляд» споживача, гедонізму і всіляких задоволень. Правда, Патріарх підкреслив, що досі нікому не вдалося змінити «цивілізаційний вибір» Київської Русі - «православну церкву».

Кирил вимагав від сучасних політиків «не скоїти цього злочину сьогодні». «Я закликаю всі сторони, які втягнуті в політичні, економічні, соціальні, історіософські конфлікти, знизити цей градус кипіння, аби народ міг знайти спокій і в мирі творити свою свободу», - сказав Кирил і додав, що він молиться за збереження єдності українського народу, подолання розподілу, причинами якого були «політичні прагнення».

… Протести під стінами Українського дому не вщухають. Спускаючись з гори, вже чуються «речівки»: «Валіза, вокзал, Росія», «Кирил - кремлівське кадило». Підійшовши ближче, видно і оновлені плакати: «Кирил - патріарх за сталінсько-гебістським каноном» або «Московський патріархат - духовний окупант». У відповідь ті самі бабусі в білих хусточках, а пізніше і просто явні скандалістки-провокатори підходять до протестуючих і із-за спини викрикують: «бандерівці», «відступники», «фашисти», «сволота». Протестуючі затягують гімн, а прибічники Кирила втихомирюються, відходять і домовляються зустрітися вже завтра о 8.00 перед службою в Києво-Печерській Лаврі.